Реферат на тему Фінансово-кредитна система

Содержание:

Вступ. 2

1. Фінансово-кредитна система, її ланки і принципи
формування. 3

2. Кредитна система України. 7

Висновки. 12

Список використаної літератури. 13

Введение:

З проголошенням політичної і економічної незалежності
України встало питання про створення національної фінансово-кредитної системи.
Справа в тому, що фінансова і кредитна системи, які функціонували в Україні на
той час, виражали економічні відносини колишньої радянської політичної і
господарської системи, а їх центральні установи знаходилися за межами
української держави.

Не можна було здійснювати ні політичних, ні економічних
перетворень, забезпечити національний політичний і господарський суверенітет без
формування і розвитку національної фінансової, грошової і кредитної системи.

Переважала до недавнього часу державна форма власності,
які передбачала в основному централізоване бюджетне фінансування підприємств.
Існуюча раніше система, при якій бюджетні кошти виділялися в рамках державного
планування розвитку економіки, не враховувала необхідності чіткого
законодавчого регулювання фінансово-кредитних питань.

С развитием в нашій країні ринкових відносин, появою
підприємств різних форм власності (як приватної, так і державної, суспільної)
особливого значення набуває проблема чіткого правового регулювання
фінансово-кредитних відношенні суб'єктів підприємницької діяльності.

Мета – теоретично
обґрунтувати фінансово-кредитну систему.

Завдання:

1. Розглянути
фінансово-кредитну систему, її ланки і принципи формування;

2. Проаналізувати
кредитну систему України.

Заключение:

Сучасна економіка з її трансформаційними процесами
вимагає, перш за все, вирішення фінансово-кредитної системи країни. Сила
фінансів і ефективність функціонування кредиту визначаються станом грошового
обігу, яке, в свою чергу, вимагає їх постійного регулювання, посилення
фінансово-кредитного впливу на економіку. З цієї ситуації можна вийти, тільки
залучаючи наукові знання і досвід, тобто створюючи незалежну дослідницьку базу,
беручи участь в інтернаціоналізації високих технологій і отримуючи досвід в
ефективному трансфері технологій, конкуренції за нові ринки і строгому
дотриманні науки в економічні дії. Поєднання фінансової і кредитної політики
дозволить державі використовувати бюджетні методи для регулювання економіки в
повній мірі за рахунок податків, державних витрат і позик, процентних ставок, а
також більш широко використовувати покупку і продаж цінних паперів. У ринковій
економіці методи фінансового регулювання, створюючи фінансову середу, можуть
вирішити економічні проблеми національного значення в Україні.

Банки і небанківські кредитні установ є єдиною кредитну
систему країни. Провідне місце в цій системі займає центральний банк країни,
здійснює регулювання, методичне обслуговування, контроль і нагляд за діяльністю
банків і небанківських кредитних установ. Разом з тим, основне місце в
кредитній системі займають комерційні банки, які обслуговують процеси створення
і споживання ВВП, надаючи комплекс банківських послуг фізичним і юридичним
особам.

Фрагмент текста работы:

1. Фінансово-кредитна система, її
ланки і принципи формування Розподіл і перерозподіл створеного в суспільстві
продукту, в кінцевому рахунку, знаходить своє вираження в створенні
централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів.

При цьому важливим елементом механізму перерозподілу
грошових коштів суб'єктів економічних відносин в умовах ринкової економіки є
фінансовий ринок.

Існування фінансового ринку обумовлено наявністю
тимчасово вільних грошових коштів, які акумулюються в кредитній системі (ринок
кредитних ресурсів), а також наявністю цінних паперів, які випускаються
господарюючими суб'єктами та державою з метою залучення вільних грошових коштів
(фондовий ринок). В результаті об'єктивно існуюче розбіжність суми власних
грошових коштів з потребою в них сприяє тимчасовому перерозподілу вільних
грошей від їх власників до позичальників на певних умовах.

Одним з головних суб'єктів фінансового ринку є держава.
Взаємовідносини держави та фінансового ринку багатопланові. Держава може
виступати кредитором і позичальником, встановлювати загальні правила
функціонування ринку та здійснювати повсякденний контроль за ним, проводити
через ринок офіційну грошово-кредитну політику. Найчастіше на фінансовому ринку
держава виступає в ролі позичальника, що пов'язано з таким широко
розповсюдженим явищем, як дефіцит державного бюджету. Для покриття дефіциту
держава випускає цінні папери. Емітентом цих цінних паперів є уряд, а агентом –
Центральний банк.

Централізовані і децентралізовані фонди, а також кредитні
ресурси в сукупності складають фінансово-кредитну систему (ФКС) будь-якого
національного господарства [4, c. 129]. В цілому ФКС включає дві підсистеми: фінансову і
кредитну. Кожна їх цих підсистем ділиться на сфери, а ті в свою чергу – на
ланки, підрозділу та ін.

Хоча кожен елемент ФКС має свої організацію, механізм і
порядок функціонування, всі вони тісно взаємопов'язані і мають великий вплив на
розвиток національної економіки.

Фінансова підсистема ФКС, в свою чергу, ділиться на:

1)централізовані фінанси:

- державний
бюджет;

- позабюджетні
фонди;

- державний
кредит;

- фінанси
державних підприємств;

- державне
страхування;

 2)децентралізовані
фінанси:

- фінанси
комерційних підприємств і організацій; •

- фінанси
некомерційних організацій; •

- фінанси
кредитних організацій; •

- фінанси
страхових організацій;

3) фінанси домашніх господарств.

Централізовані фінанси являють собою фінанси держави і
використовуються для регулювання національної економіки в цілому. З їх
допомогою кошти господарюючих суб'єктів і громадян акумулюються в бюджетних і
позабюджетних фондах держави з метою задоволення суспільних потреб.

Децентралізовані фінанси
– це грошові