Реферат на тему Цивільне право. Цивільний кодекс

Содержание:

ЗМІСТ ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ 4

РОЗДІЛ 2. ГРОМАДЯНИ ЯК СУБЄКТИ
ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА 6

ВИСНОВОК 12

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 13

Введение:

ВСТУП

Цивільне право - одна з
провідних галузей національного права України, яка регулює певну групу
правовідносин за участю фізичних та юридичних осіб та держави в цілому.
Цивільне право України, як і будь -яка інша галузь права, характеризується
предметом і методом правового регулювання. Предметом правового регулювання
цивільного права є правовідносини, врегульовані цивільним правом. Це відносини
власності та особисті немайнові відносини. Майно - це правовідношення,
пов'язане з правом власності, придбання, володіння, користування та
розпорядження майном. Вони пояснюються використанням товарно-грошової форми.
Особисті немайнові відносини, що індивідуалізують людину, оскільки виникають
унаслідок реалізації її особистих прав і свобод (наприклад, права людини на
життя, здоров’я, честь, гідність, ім’я та авторство), які поділяються на дві
підгрупи:

а) особисті права, пов'язані з
власністю (скажімо, права авторів на результати інтелектуальної роботи в галузі
літератури, мистецтва тощо);

б) особисті права, не пов'язані
з власністю (наприклад, права людини на честь, гідність, ім'я, листування
тощо). [1, с.56]

Сторони цих відносин виступають
як юридично рівні між собою, автономні та незалежні одна від одної, що є однією
з характерних рис методу цивільного права.

Фізичні особи (громадяни,
іноземці, особи без громадянства) та юридичні особи, а також держава Україна,
Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші
суб’єкти публічного права вступають у цивільно -правові відносини (тобто
суб’єкти ці відносини).

Цивільно-правові відносини-це
майнові та особисті немайнові відносини, регульовані нормами цивільного
законодавства, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні,
майновій незалежності їх учасників.

Об'єктами цивільно -правових
відносин можуть бути: речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно,
майнові права, результати роботи, послуги, результати інтелектуальної
діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні вигоди.

Заключение:

ВИСНОВОК

Держава, як і інші суб'єкти
цивільного права, може брати участь у цивільно-правових відносинах. Однак
правоздатність держави має деякі особливості, обумовлені тим, що воно також є
основним суб'єктом публічного права, носієм влади.

1. Держава здійснює владу і
володіє суверенітетом. Суверенітет держави відрізняє його від інших суб'єктів
громадянського права.

2. Держава сама приймає закони,
якими повинні керуватися всі інші суб'єкти громадянського права;

3. Держава може приймати
адміністративні акти, з яких виникають цивільно-правові відносини, незалежно
від волі іншої сторони;

4. Держава зберігає владні функції
навіть тоді, коли вступає в цивільні відносини, засновані на рівності;

5. Держава користується
імунітетом.

Ці властивості не виражають всіх
особливостей держави як учасника цивільних правовідносин, але навіть те, що
названо, дозволяє говорити про особливе становище держави в цивільному праві.

Що стосується правоздатності
держави, то слід зазначити, що правоздатність держави не може бути ідентична
правоздатності різних фізичних і юридичних осіб, в чомусь вона ширше, в чем-то
вже. Обсяг правоздатності держави багато в чому залежить від того, що держава
бере участь у цивільному обороті не в своїх приватних інтересах, а в цілях
найбільш ефективного здійснення публічної влади. Тому держава, вступаючи в
цивільний оборот, має відповідати своєму призначенню, а правоздатність держави
можна назвати цільової.

Оскільки держава бере участь у
цивільному обороті не як неподільне ціле, а як сукупність суб'єктів різного
рівня, всі ці суб'єкти виступають самостійно, як учасники цивільних відносин.

Фрагмент текста работы:

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Цивільне право-це галузь
правової системи України, яка регулює майнові та особисті немайнові відносини
фізичних та юридичних осіб.

Ми щодня стикаємось із нормами
цивільного законодавства. Подорожі в громадському транспорті, покупка газети,
відвідування театру та багато інших різноманітних відносин регулюються
цивільним законодавством. Цивільне право відіграє таку важливу роль у
суспільстві, в економіці країни, що цивільний кодекс іноді називають (неофіційно)
другою або економічною конституцією країни.

Основи цивільно -правового
регулювання в нашій країні закріплені Конституцією України. Зокрема:
недоторканність права приватної власності, різноманітність форм права
власності, свобода підприємницької діяльності, право на результати своєї
інтелектуальної та творчої діяльності.

Норми цивільного права містяться
в різних нормативно -правових актах, найважливішим з яких є Цивільний кодекс
України. Цивільний кодекс України був прийнятий 16 липня 2003 року і набрав чинності
1 січня 2004 року.

Цивільний кодекс України
складається з 6 книг, 90 глав та 1308 статей. Внутрішня структура Цивільного
кодексу України відповідає структурі цивільно -правової сфери, тобто кодекс має
загальну та особливу частини.

Загальна частина відображена в
книзі 1, яка називається "Загальні положення". Він містить норми, що
визначають статус учасників цивільно-правових відносин, об’єкти цивільних прав,
поняття цивільно-правового договору, представництво, строки та позовна давність
у цивільному праві.

Особлива частина Цивільного
кодексу встановлює особисті немайнові права людини, майнові права та інші права
власності, права інтелектуальної власності, регулює обов'язки, спадкування.

Загальні принципи цивільного
права:

1) неприпустимість довільного втручання
у сферу особистого життя;

2) неприпустимість позбавлення
права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законами;

3) свобода договору;

4) свобода підприємницької
діяльності, не заборонена законом;

5) судовий захист цивільних прав
та інтересів

6) чесність, добросовісність і
розумність. [2, с. 78]

Цивільні правовідносини - це
врегульоване нормою цивільного права суспільні відносини, учасники якого є
носіями цивільних прав і обов'язків.