Курсовая с практикой на тему Вплив музики та музичних творів на емоційний сферу підлітків

Содержание:

ЗМІСТ
ВСТУП.. 3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ У ПІДЛІТКОВОМУ
ВІЦІ 5
1.1. Емоційні стани, характерні для підлітків. 5
1.2. Дослідження емоційного розвитку підлітків. 10
РОЗДІЛ 2. Дослідження
впливу музики та музичних творів на емоційну сферу підлітків.. 16
2.1. Особливості роботи психолога з підлітками. 16
2.2. Особливості сприйняття музичних творів підлітками. 18
2.3. Психосоматичні прояви тривожності в підлітків. 30
ВИСНОВКИ.. 33
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 35

Введение:

Актуальність теми дослідження. Незважаючи
на те, що постановкою голосу займаються вже досить довго, є думка про те, що її
(постановки голосу) основи давно вимагають перегляду, змін. Пов’язано це з
новими музичними виразними особливостями, в тому числі і в народній музиці,
появою нових музичних жанрів і стилів, їх змішанням. Однак фізіологія людини і
її естетико-акустичні уявлення залишаються майже незмінними. Саме тому питання,
пов’язані з грамотною постановкою вокального голосу, залишаються актуальними
музикознавчими, в тому числі музикально-образотворчими проблемами.

Навчання мистецтву інтерпретації покликані найрізноманітніші
методи і підходи: аналіз тексту і засобів музичної виразності, прослуховування
вокальної музики з поясненням і спільним обговоренням, оцінка та порівняння
виконань творів для голосу різними співаками з виявленням особливостей
образно-смислового трактування змісту і, звичайно, власна робота над твором в
класі академічного або естрадного вокалу.

Процесу навчання вокалістів присвячені сотні робіт, проте їх
більшість пов’язано з технічною стороною справи – постановкою голосу, розвитком
дихання, формуванням інтонаційного слуху і т.д. Лише деякі дослідники
приділяють увагу проблемі формування навичок інтерпретації. Цей складний
інтелектуально-творчий процес розвивається на основі знань і уявлень з області
естетики, психології, герменевтики, мистецтвознавства, теорії та історії музики
і виконавства, жанрово-стильового аналізу вокальної музики, тому формування
навичок інтерпретації має здійснюватися якщо не на стику цих наук, то при
різнобічному підході до розвитку навичок інтерпретації як складової
виконавської культури.

Об’єкт дослідження - емоційна
сфера підлітків

Предмет дослідження – вплив
музики на емоційний стан підлітків

Мета роботи – дослідити вплив музики
та музичних творів на емоційну сферу підлітків

Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:

1. Проаналізувати
науково-методичну літературу з досліджуваної проблеми

2. З’ясувати  особливості впливу музики та музичних творів
на емоційну сферу підлітків

3. Розробити програму
використання музичних творів для корекційної роботи з підлітками.

Методи дослідження. Для
вирішення завдань, поставлених у дослідженні, було використано наступні методи:

– теоретичний науково-аналітичний огляд психологічних, соціальних,
педагогічних монографічних і періодичних наукових видань, присвячених
досліджуваній проблемі.

Практичне значення роботи полягає в
можливості використання її матеріалів у консультаційній та корекційній роботі
психологів з підлітками, а також у профілактиці та корекції емоційних і
психосоматичних розладів підлітків.

Структура роботи визначена її
метою та завданнями. Дослідження складається зі вступу, двох розділів,
висновків, списку використаних джерел.

Заключение:

У результаті аналізу наукової літератури
з’ясовано, що попри наявність значної кількості питань, спрямованих на вивчення
особливостей навчання вокальному мистецтву, поза увагою вчених залишилась проблема
формування вокально-виконавських умінь учнів підліткового віку в школі
мистецтв. З’ясовано, що виникаючи як елементарне співоче відтворення,
формування вокально-виконавських умінь становить довготривалий процес
становлення і розвитку, протягом якого набувають вони набувають виразності,
точності, мобільності та артистизму.

Застосування вокальної імпровізації на
уроках є найпоширенішим, оскільки самовираження через голос, спів закладене в
самій природі людини. Вокальні імпровізації розвивають музичний внутрішній
слух, сприяють розвитку активного і чистого інтонування, а також цілісному
сприйняттю музичних творів.

Метод навчання імпровізації
передбачає добре знання теорії, гармонії, володіння технікою, а головне
потрібно правильно застосовувати ці знання і вміння на практиці, і в цілому.
Імпровізація вбирає в себе сукупність всіх знань з різних предметів і являє практичний
результат.

Дитяча імпровізація – це просте, дещо
наївне музикування, яке дає можливість набуття різноманітного досвіду: руху та
мовлення слухача і композитора, виконавця й актора, спілкування, творчості і
фантазування, самовираження й спонтанності, переживання музики як радості й
задоволення. Однак під вмілим керівництвом учителя під час виконання різних
видів імпровізацій (мовної, вокальної, ритмічної та інструментальної)
розкривається і розвивається наявний творчий потенціал учня.

У підсумку, багатьма
дослідниками мистецтва відзначається, що вивчення цієї навички сприяє творчій
самореалізації особистості, розвиває психофізичні здатності і професійне
вдосконалення. І на сьогоднішній день в системі мистецької освіти метод
навчання імпровізації є актуальним і відповідає запитам сучасної музичної
освіти.

Імпровізацію можна вводити на уроці на
всіх його етапах: під час слухання музики, співу, під час розспівування.
Формування художньо-образного мислення учнів у процесі вокальнохорової роботи
буде ефективнішим за умови активізації осмисленого ставлення дітей до
виконуваних пісень та активізації їх художньо-творчої діяльності. Для цього
вчитель вводить учнів в ті обставини, в яких знаходиться герой пісні.

За допомогою інтуїції, уяви, фантазії учні
переносяться в художній образ, ототожнюють себе з ним, імпровізують текст та
мелодію до нього. Уявляючи себе композитором і виконавцем, очікують своєї черги
для презентації свого варіанту. І тільки після обговорення почутих варіантів
розучується народний твір, який має таку ж назву.

Діти добровільно виступають у ролі
композитора – і на уроці створюється атмосфера творчої свободи. Творчий процес
сприяє розвиткові в дітей мислення, уяви, спостережливості, активності,
позитивних емоцій. Через це творчість має бути невід’ємним компонентом уроку
музичного мистецтва.

Використання жанрів дитячого
фольклору є загалом придатним засобом для проведення занять із вокальної
імпровізації на уроках музики в середній школі. Розглянуті твори є простими для
розуміння, мелодійними, тому можуть бути рекомендовані до використання з метою
розвитку вокальних умінь підлітків.

Фрагмент текста работы:

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ 1.1. Емоційні
стани, характерні для підлітків

У сучасній психологічній науці
велике значення має вивчення впливу стилю сімейного виховання на формування
психоемоційних проблем підлітків. Актуальність проблеми психоемоційних проблем
підлітків полягає в різноманітті її проявів та здійсненні впливу практично на
всі сфери життєдіяльності індивіда.

Для ранніх етапів життя людини
родина стає для неї вельми важливою, якщо не єдиною соціальною групою, що
справляє вплив на життя індивіда. Саме в родинному житті можна віднайти
первинну та необхідну умову для того, аби в подальшому можна було успішно сформувати
емоційно стабільну, життєздатну, творчо орієнтовану особистість [10, с. 16].

Випадки, пов’язані з порушенням
структури та неповнотою родинного функціонування, найчастіше пов’язуються із
обмеженням та спотворенням процесів особистісного розвитку дитини. Так,
виявляються тенденції до зниження продуктивності взаємодії в соціумі, серед
чого необхідно згадати й обмеженість можливості побудови нормальної родини.
Дитина позбавляється можливості для розвитку в нормальних умовах, її потреби
емоційно депривуються та фруструються, наслідком чого найчастіше постає
загальна затримка процесів розвитку. Проте існують і більш важкі випадки, коли
відхід від норми загрожує негативними емоційними настановами та руйнівними
тенденціями, що стають домінантними та виявляються мотиваційними для
дезадаптивних, деструктивних поведінкових форм.

Практикування асоціальних, невротивних поведінкових форм у майбутньому
має досить сумні й сумнівні перспективи. Неможливість до адаптації в умовах
суспільства неминуче відображається й у родинному житті, яке така людина не
може ані побудувати, ані налагодити. Найчастіше така людина характеризується
наявністю поведінкових відхилень,