Контрольная работа на тему Змістовий модуль І. Загальні положення земельного права Тема 1. Основні положення земельного права Земля. Земельні відносини. Суб’єкти і об’єкти земельних відносин. Регулювання земельних відносин. Земельне законодавство: принципи і завдання. Питання для самоконтролю 1. Предмет і об’єкт земельного права. 2. Суб’єкти земельних відносин. 3. Об’єкти земельних відносин. 4. Регулювання земельних відносин. 5. Земельне законодавство: завдання і принципи. Практичне завдання Підготувати реферат на тему: “ Принципи і завдання земельного законодавства України ”.

Содержание:

1.Предмет і об’єкт земельного права. 3
2. Суб’єкти земельних відносин 4
3. Об’єкти земельних відносин 6
4. Регулювання земельних відносин. 7
5. Земельне законодавство: завдання і принципи. 11
Перелік використаної літератури: 14

Фрагмент текста работы:

1.Предмет і об’єкт земельного права.
Земельне право України — це сукупність земельно-правових норм, які на засадах юридичної рівності форм власності на землю регулюють земельні відносини з метою її раціонального використання та охорони.
Предметом правового регулювання земельного права є земельні правовідносини, під якими слід розуміти врегульовані нормами права суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Особливість земельних правовідносин в Україні полягає в тому, що вони виникають і здійснюються в межах правових норм, якими визначається цільове використання земель, по-перше, як об’єкта природного комплексу; по-друге, як території, що є основою адміністративно-територіального поділу держави; по-третє, як нерухомого майна, котре виступає основним засобом сільськогосподарського ринкового виробництва .
У теорії права важливе місце займають і методи правового регулювання суспільних відносин, під якими слід розуміти сукуп¬ність способів і засобів. За допомогою останніх норми права впливають на суспільні відносини і поведінку людей у процесі реалізації цих відносин.
Об'єктами земельних правовідносин є землі в межах території України, індивідуально-визначені земельні ділянки, земельні частки (паї) та права на них.
Земельна ділянка — це частина землі, відокремлена і визначена на місцевості за допомогою меж, з визначеними щодо неї правами. Земельні частки (паї) на місцевості не виділяються. Вони є ідеальними частками земельної ділянки, що перебувають у загальній спільній (частковій) власності. Земельні частки є самостійним об'єктом земельних прав, а право на земельну частку (пай) — це право її власника вимагати виділення в натурі (на місцевості) конкретної земельної ділянки.
До Об’єктів земельних правовідносин державної власності ставляться землі, що перебувають у межах їхніх адміністративно-територіальних границь, за винятком земель, що становлять федеральну, муніципальну, приватну й іншу форму власності. Об’єктами муніципальної власності є землі, що перебувають у границях адміністративних районів і населених пунктів за тими ж виключеннями. Крім того, об’єктами земельних правовідносин власності виступають земельні ділянки, надані у власність фізичним й юридичним особам.